ПРИСКО́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приско́рити. Ті нервово прискорені польки, коломийки та козачки були для них [панночок] мов остроги для коней (Фр., VII, 1951, 244); Ех, з якою охотою він [Ігор] бігом побіг би зараз додому! Форма суворовця зобов’язує, і хлопчик пішов звичайним, але трішечки прискореним кроком (Багмут, Щасл. день.., 1951, 119); // приско́рено, безос. присудк. сл. За умов миколаївського режиму загинув Пушкін, передчасно помер Бєлінський, прискорено смерть Гоголя (Вітч., 10, 1964, 187).

2. у знач. прикм. Який відбувається частіше, в коротші, ніж звичайно, проміжки часу. Зловживання чаєм може викликати легку збудженість, неспокійний сон, прискорене серцебиття і порушення травлення (Укр. страви, 1957, 284); Її високі груди раз у раз підіймаються від прискореного схвильованого дихання (Кучер, Чорноморці, 1956, 411).

3. у знач. прикм. Який здійснюється, відбувається швидше, у стисліші, ніж звичайно, за звичайних умов, строки. — У Володі прискорений випуск в училищі, він одержав призначення на ваш фронт, — ворухнула блідими губами Катерина Ксаверівна (Перв., Дикий мед, 1963, 39); Комуністична партія, її Центральний Комітет накреслили шляхи і засоби більш прискореного розвитку сільського господарства (Ком. Укр., 12, 1968, 10).

4. у знач. прикм., спец. Який характеризується постійним наростанням швидкості. Серед різноманітних змінних рухів зустрічаються рухи, в яких швидкість безперервно зростає. Такі рухи називаються прискореними (Курс фізики. І, 1957, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 22.