ПРИСКА́КУВАТИ1, ую, уєш, недок., ПРИСКАКА́ТИ, ачу́, а́чеш, док. Скачучи, наближатися, прибувати куди-небудь, до когось, чогось. Ялівець Лідор шмигнув з гривастим молодиком у хатину.. За хвилину до них в хатину прискакала, вистукуючи милицею по підлозі, дружина Лідора (Цюпа, Грози.., 1961, 42); Баба-Хуга прискакала. Заревіла, Засвистіла, Лісовичку снігом вкрила (Іванович, Перебендя.., 1960, 163); // перев. док. Під’їхати, прибути конем, кіньми. Як ворон до тебе В віконце закряче, — З-за моря прискаче Козаченько твій! (Пісні та романси.., II, 1956, 13); Аж ось верхи прискакав Семен з лісу. Він як зліз з коня, як став, мовчазний.., так і захолов (Коцюб., І, 1955, 122); Коли Йосип Максимович прискакав верхи у Заячий вибалок, там уже було кілька десятків хлопців і дівчаток (Донч., VI, 1957, 57).
ПРИСКА́КУВАТИ2, ую, уєш, недок., ПРИСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док.
1. Стрибком або кількома стрибками наближатися до кого-, чого-небудь. Я ходила в город годувати кроликів.. Мене знають добре. Дрібні, малесенькі, прискакують безшелесно до мене, утирають свої мохнаті борідки об мої руки (Коб., І, 1956, 220); Сам [крамар] то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує (Н.-Лев., І, 1956, 59); // розм. Супроводжувати яку-небудь дію стрибками; пританцьовувати. Явдоха, виходячи з хати, стала весільної співати, та ще й прискакує (Кв.-Осн., II, 1956, 210).
2. тільки док., розм. Швидко підбігти кудись, до кого-, чого-небудь. Дивний чоловік прискочив до хлопчини і взяв його на руки… (Фр., V, 1951, 21); Директор і не глянув на нього, тільки щось писав. Нараз підняв голову, зірвався, прискочив до Миколи, вхопив його за плечі і потермосив із цілої сили (Мак., Вибр., 1954, 68); Опинившись на поляні, вершник спішно розсідлав коня, ..спритно прискочив до спорохнявілого пня, сховав обріз і крадькома, як олень, помчав через букову гущавину (Галан, Гори.., 1956, 34); // Раптово, несподівано з’явитися де-небудь; наскочити. Хто йде, — горох скубне: гребець скубне у жменю.. Прискочить дітвора, — і в пелену смикне… (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60); Поки свисток просвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (Мур., Бук. повість, 1959, 173); // Швидко прибути, приїхати (про поїзд, екіпаж і т. ін.). До перону прискочив скорий поїзд і через хвилину помчав далі (Ле, Міжгір’я, 1953, 359).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 20.