ПРИСИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИСИ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Прив’язувати. Та як собі нагадаю, що мій любко Василь, То не годна-м присилити коровку до ясел (Коломийки, 1969, 168); Всіх в’язнів присилили Душ по десять до ярма (Фр., XIII, 1954, 372).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 17.

Присиляти, ля́ю, єш, сов. в. приси́лити, лю, лиш, гл. Привязывать, привязать. Взяв він Марієньку за білу рученьку, присилив до сосни, до сосни плечима. Гол. І. 163. Я присилив кониченька до дубонька зеленого. Гол. І. 22.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 437.