ПРИСИ́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приси́лувати; // приси́лувано, безос. присудк. сл. Як її за нелюба присилувано піти — то було перше страшне її нещастя (Гр., І, 1963, 397).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 17.