ПРИСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИСЛА́ТИ, пришлю́, пришле́ш; мн. пришлю́ть; док., перех.
1. Відправляти що-небудь поштою або посильним. Чи не могли б Ви присилати мені листами коректу? (Коцюб., III, 1956, 204); Вони казали, що будуть присилати мені сюди гроші і матеріали для друкування в Галичині (Л. Укр., V, 1956, 256); — Ти хоч би телеграму толкову прислав був (Головко, І, 1957, 480); // Передавати щось ким-небудь, через кого-небудь. — Зайдіть лишень, — кажу, — то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала (Вовчок, І, 1955, 11); Вдячний комітет прислав їй особисту подяку (Кобр., Вибр., 1954, 101); Цар не ховав невдоволення, корив Кутузова за здачу без бою Москви, обіцяв прислати план розгрому Наполеона, розроблений у Петербурзі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 355).
2. Направляти кого-, що-небудь кудись, з певною метою. — Лікаря ми будемо присилати час від часу. Оксен обіцяв, а ти його знаєш (Тют., Вир, 1964, 444); — Нас громада прислала… ми громаді служимо… (Мирний, I, 1949, 381); — Дивуюся, що ти не прислав за нами цілу валку оцих колісниць на вісімдесят душ… (Ле, Міжгір’я, 1953, 12); Він писав, що пришле у Млинки свою доньку Олесю в гості до діда та баби і просив зустріти її на пристані (Донч., VI, 1957, 12); // за ким, Викликати когось куди-небудь через когось. Мокрицький звик, що його маестро може прислати за ним і о другій годині ночі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 117); Вчений агроном не чекав, коли за ним пришлють з управи поліцая: він пішов сам до старости (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 5); // Направляючи когось куди-небудь, призначати на якусь посаду. Відділ народної освіти прислав у село завзятого учителя, який недарма отримував щомісяця тридцять фунтів жита (Стельмах, II, 1962, 97); — Слово має товариш Дорош. Прислали його до нас секретарем партійної групи, і буде він робити на фермі (Тют., Вир, 1964, 120).
Присила́ти (присла́ти) старості́в (сваті́в); Присила́ти (присла́ти) люде́й) за рушника́ми — те саме, що Засила́ти (засла́ти) старості́в (див. засила́ти). Шепелява Марія зістарілась, посивіла, бо Гнат не присилав старостів (Казки Буковини.., 1968, 29); Родичі переказали, що Лукіян Середа згоден віддати за Грицька дочку — «нехай присилав сватів». І Грицько наважився нарешті (Головко, II, 1957, 513); — Попроси, щоб сьогодні, або хоч завтра, нехай присила [сотник] людей за рушниками, а у неділю і весілля (Кв.-Осн., II, 1956, 207).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 16.