ПРИРУДІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до прируді́ти. У високих, прируділих травах, по степах гомоніли виводки пташині (Ле, Україна, 1940, 391).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 12.