ПРИРО́ЩУВАННЯ, я, с. Дія за знач. приро́щувати. — В майбутньому зовсім не буде калік. Медицина досягне цього шляхом прирощування та відрощування кісток (Дмит., Наречена, 1959, 139); Нещасні випадки, прирощування живої шкіри на мертві опечені місця та приточування кісток на місця переламів і розтрощень — це була його [професора] галузь (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 187).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 12.