ПРИРО́ЖДЕННИЙ, а, е, заст. Природжений. Хто ж то був у неї [Явдохи].., як усяк її цурався, бачивши, що вона є прирожденна відьма (Кв.-Осн., II, 1956, 188); — В неї [Ваті] є прирожденна естетичність: все їй здається театром, сценою (Н.-Лев., IV, 1956, 103); — Малаєць — наш хазяїн — був Прирожденний моряк. В тих краях морем здебільшого ходять малайці (Ю. Янов., II, 1958, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 10.

Прирожденний, а, е.

1) Природный, врожденный. Луччий розум прирожденний, як научений. Ном. № 6039. Прирожденна відьма не така злюща, як учена. ЗОЮР. II. 39.

2) Рожденный, родной (о сынѣ, дочери). Виходь, мати, з віком стрічать своїх діток: одно дитя прирожденнеє, друге дитя суженеє. МУЕ. III. 173.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 435.