ПРИРОДОЗНА́ВЕЦЬ, вця, ч. Фахівець з природознавства, а також викладач природознавства. Говорять учені природознавці, що ті верстви води, котрі лежать на самому дні найглибших морських глибинів [глибин], — се справдішня «мертва вода» (Фр., II, 1950, 338); У своїх лекціях в Московському університеті, наукових працях та журнальних статтях М. Максимович, як природознавець, виступав матеріалістом-еволюціоністом (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 114); Дуже реалістично описано скіфські кочовища, в природничо-історичному трактаті, який приписують грецькому природознавцю V ст. до н. е. Гіппократу (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 138); В. І. Ленін неодноразово доводив, що природознавці зможуть витримати натиск ідеалістичного світогляду лише в тому разі, якщо вони будуть твердо стояти на позиціях діалектичного матеріалізму (Укр. бот. ж., XVII, 2, 1960, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 10.