ПРИРИХТО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. нас. мин. ч. до пририхтува́ти. Біля кожного стільчика була спеціально пририхтована попільничка (Досв., Вибр., 1959, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 721.