Припірати, ра́ю, єш, сов. в. приперти, пру, реш, гл. Упираться, упереться. (Будинок) до другого стріха в стріху припірав. ЕЗ. V. 77.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 432.