ПРИПУ́ДИТИ¹, джу, диш, док., перех., діал. Принести щось важке. Припудив такий мішок вівса, що, здається, треба добрих двох (Сл. Гр.).

ПРИПУ́ДИТИ², джу, диш, док., перех., діал. Налякати. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.

Припудити, джу, диш, гл.

1) Притащить. Припудив такий мішок вівса, що здається треба добрих двох.

2) Напугать. Хлоп’я крало яблука, а я як припудив його, то воно аж п’ятами накивало.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.