Про УКРЛІТ.ORG

припрошувати

ПРИПРО́ШУВАТИ і рідко ПРИПРО́ХУВАТИ, ую, уєш і ПРИПРОША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПРОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док., перех., перев. з інфін., розм. Те саме, що запро́шувати 2. Він пригощав гостей.., припрошував їсти, не соромитись (Кучер, Чорноморці, 1956, 502); Господиня, немолода жінка, мовчки подавала на стіл страву, іноді тільки припрохуючи гостей призволятись (Гр., II, 1963, 315); Антосьо тим часом налив стакан вина, випив і почав припрошати: — Пийте, браття! (Свидн., Люборацькі, 1955, 124); З домовитістю доброго господаря він припросив Гречкуна сісти поближче до нього (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 109).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.

Припрошувати, шую, єш, сов. в. припроси́ти, шу́, сиш, гл. Припрашивать, припросить. Усякі наїдки та напитки розношує, кожного сам припрошує. Рудч. Ск. II. 163. Ой ми б закусили, як би нас припросили. Грин. III. 504. Се він знарошне їх налякав, щоб вони припросили його проводити їх. Кв. І. 52.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 434.

вгору