ПРИПРО́ШУВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до припро́шувати; // припро́шувано, безос. присудк. сл. Його [Г. Сковороду] тягне на Україну, хоч його й припрошувано залишитися (Знання… 11, 1972, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 717.