ПРИПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИПЛЕСТИ́, ету́, ете́ш, док., перех.

1. Плетучи, приєднувати що-небудь.

2. перен., розм. Висловити що-небудь зайве або вигадане.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 712.

Приплітати, та́ю, єш, сов. в. приплести, плету́, те́ш, гл. Приплетать, приплесть. Ой там моя хатонька край води з високого дерева лободи. — А я ж к тому сінечки приплету з високого дерева черету. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 433.