ПРИПЛІ́ДОК, дку, ч., розм. Те саме, що ви́водок. А в хлівцях із нір, із кліток Вийшов кріль і ще й приплідок (Шпак, Вибр., 1952, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 712.

Приплідок, дку, м. = Приплід. Драг. 118. Приплідок од скотинки. Сим. 196. У Г. Барвінок слово прилагается и къ людямъ. Добре, що в тебе приплідку ( = дітей) нема, дак ти таке й верзеш. Г. Барв. 324.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 432.