ПРИПЛЮ́ЩЕНИЙ¹, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приплю́щити¹. * Образно. Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне [ящірка]. І знову звідкись вона з’являлась, приплющена жахом, на кривих ніжках (Коцюб., II, 1955, 290).

2. Те саме, що приплю́снутий 2.

ПРИПЛЮ́ЩЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приплю́щити². Панич Стась слухає похмуро, одвернувшись.. Душечка — замилувано, з широкою осмішкою, з приплющеними блаженно очима (Вас., III, 1960, 400); Очі пісняра приплющені (Рад. Укр., 8.XII 1962, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 713.