ПРИПИ́ТЛИВИЙ, а, е, розм. Привітний, ввічливий; товариський. — Ну, то як він, ваш голова? — знову допитується Зозуля. — Гарно… Такий припитливий… Люди хвалять.. (Кучер, Прощай.., 1957, 448).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 708.