ПРИПИ́САНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приписа́ти. Товариші писали про те, де його було вбито, як його ховали.. Наостач [наостанку] була приписана якась пісенька (Вас., II, 1959, 470); Теплоходи і пароплави, приписані до Київського суднобудівного і судноремонтного заводу, стали на зимовий ремонт (Веч. Київ, 10.XII 1968, 1); — Повелів гетьман, аби всі рудні, всі домниці, усе залізо, котре вже виготовлене, уважати приписаним до гетьманської булави (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 357); Пишалися [сини] батьком. Росли його славою, вимріяними, приписаними йому подвигами (Мушк., Серце.., 1962, 288); Швейк після звичайної денної процедури, приписаної лікарем Грінштейном, саме сидів на ліжку, оточений групою схудлих, як хорти, виголоднілих симулянтів (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 69); * Образно. Я люблю боротьбу: вона пригадує мені життя і існування власних сил.. чи не приписана вона мені вже долею з дитинства? (Коб., І, 1956, 282); // припи́сано, безос. присудк. сл. От запис: «Львів. Приміщення таке-то…» І олівцем приписано: «На п’яте письменників загальні збори…» (Рильський, II, 1960, 327); Люди ми не слобідські. Раніше за Томарівською волостю значились, а тепер до Борисівської нас приписано (Шиян, Баланда, 1957, 151); Суд лікарів був страшним ударом для родини. Хворій заборонено займатися домом і приписано курацію [лікування], сполучену з великими коштами (Кобр., Вибр., 1954, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 706.