ПРИПА́С1, у, ч.
1. збірн. і тільки мн. припа́си, ів. Сукупність предметів, зібраних для виконання якої-небудь справи; спорядження. Новий боцман відкрив люк, який вів униз у комору, де лежав різний шкіперський припас (Трубл., Лахтак, 1953, 27); Стали лагодити похід: кошовий загадав на козацькі хутори везти до Січі припас — порох, свинець і сухарів, а тим часом у скарбниці будували човни (Панч, Гомон. Україна, 1954, 18); Цибуля, сіль, півхліба, три тарані, Півпляшки, запасні гачки, чайник.. Усе либонь. Рибалка здавна звик Перевірять припаси в тиші ранній (Рильський, II, 1960, 120); // Запас продуктів, провізія. Послав [цар] гінця до богомаза, Щоб малювання накупить І также розного [різного] припасу. Щоб що було і їсть, і пить (Котл., І, 1952, 170); Сіли вони [радянські бійці] вечеряти. А в мене одна хлібина в хаті, та й тієї вони не беруть. Натомість — своїм припасом з нами діляться (Ю. Янов., І, 1954, 32); Аж чорні від смаги люди ідуть степами, полиневим шляхом чумацьким, воли ревуть непоєні, і припаси кінчаються… (Гончар, Тронка, 1963, 157).
Бойови́й (вогневи́й) припа́с; Бойові́ (вогневі́) припа́си — запас снарядів, патронів і т. ін.; спорядження для вогнепальної зброї. Біля станції вони [денікінські офіцери] покидали чимало різної зброї та вогневого припасу (Смолич, V, 1959, 656); Незважаючи на голод і недостачу бойових припасів, обложені щодня робили сміливі вилазки і завдавали великих втрат царській армії (Іст. СРСР, І, 1956, 158).
2. Знаряддя для виконання якоїсь роботи. Ой ви, степи, ви, поля! Втіхо, розкоше моя! Ви широко розгляглись, Аж до моря подались. Я не сам собою к вам У гостину завітав: Наготовив я припас — Гостру кісоньку про вас (П. Куліш, Вибр., 1969, 404); Металургам необхідний сифонний припас і ковшова цегла підвищеної якості за новими технічними умовами (Роб. газ., 24.І 1965, 2); // рідко. Те саме, що збро́я. І як тільки вдарять на сполох, всі вибігай до одного. Хтось-таки був гукнув з коридора — а з чим, мовляв, вибігати, без припасу гниди не вб’єш, а то ж таки військо оружне (Головко, II, 1957, 329).
ПРИПА́С2, у, ч., діал. Випас. Козеня на припасі під моїм вікном у садочку почало жалібно мекати (Довж., III, 1960, 386).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 700.