ПРИПА́ДКОВИЙ, а, е. Прикм. до припа́док¹. На припадковий біль голови у Вронського зараз ладила [мадярка] лимонаду (Мак., Вибр., 1954, 121).

ПРИПАДКО́ВИЙ, а, е, діал. Випадковий. Що вона має тепер шукати в парку? Тепер осінь, парк майже порожній, а тих кілька припадкових гостей, що являються в нім ще десь-не-десь, то ще не товариство (Коб., І, 1956, 408); Тарас думав спочатку, що ся стріча з товаришами то тільки така припадкова, але невдовзі річ вияснилася, що то було все умовлене, щоби ще раз попрощатися з Тарасом (Ков., Світ.., 1960, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 698 - 699.