ПРИОХО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приохо́тити. Серйозна [свинарка], начитана, приохочена до розумової праці — така не підведе, буде хорошою заочницею (Оров., Зел. повінь, 1961, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 696.