ПРИОСТАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., ПРИОСТА́ТИ, а́ну, а́неш, док., діал. Переставати робити що-небудь. Янко ходив, а далі і приостав ходити (Сл. Гр.); // Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь. Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто приоставав (Март., Тв., 1954, 75); Зробив [Панько] кілька кроків і приостав (Март., Тв., 1954, 165).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 696.

Приоставати, таю́, єш, сов. в. приостати, стану, неш, гл. Переставать, перестать. Янко ходив, а далі і приостав ходити. Федьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 430.