ПРИОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. приора́ти 1. Це був лубин [люпин] мішаний, синій і жовтий, під приорання (Март., Тп., 1954, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 695.