ПРИОБІ́ЦЯНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до приобіця́ти. Кожда громада несла наперед себе бойову хоругов.. Се йшла приобіцяна тухольцям поміч верховинських і загірних громад (Фр., VI, 1951, 90); Приобіцяною роботою тішився також, він знав, що, як буде мати заняття при фабриці, поможе своїй недужій мамі багато (Ков., Світ.., 1960, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 695.