ПРИНИ́ЖЕНО. Присл. до прини́жений 2. Молодший [Сапіга] вже втратив свою войовничість і принижено просив козака, щоб про його полон сповістили княгиню Вишневецьку, вона дасть за нього будь-який викуп (Панч, Гомон. Україна, 1954, 344); Невже вона все це має покірно вислухати, принижено повернутись і вийти? (Донч., V, 1957, 556).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 689.