ПРИНИ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прини́зити. В. І. Ленін рішуче засуджував суб’єктивізм в оцінці подій і всілякі спроби змалювати сучасне чи минуле в прикрашеному чи приниженому вигляді відповідно до упередженої точки зору (Укр. іст. ж., 2, 1960, 32); // у знач. прикм. Михайло повертався вночі, щоб ні з ким не зустрітися, щоб його, зганьбленого і приниженого, ніхто не побачив (Томч., Жменяки, 1964, 136); — Пусти коня, — спокійно й рівно приниженим голосом промовив Ступак (Сміл., Зустрічі, 1936, 38).

2. у знач. прикм. Покірний, смиренний. Опинившись з нею сам на сам, знов відчув [Темір], що він маленький, принижений, що потребує ласки, як тоді, давно, коли вона мала над ним непереможну силу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 351); // Який виражає покірність, смиренність. Його жінка.. півдня сиділа на ганку спеціально для того, аби відбирати шану, бачити поклони і принижене згинання (Хотк., II, 1966, 177); Він [куркуль] перегортає розписки, і кожна з них щось промовляє до нього, дивиться скорботою чи приниженою прохальною усмішкою (Стельмах, II, 1962, 95).

3. у знач. прикм. Пригноблений, безправний. Лагідність голубина, погляд ясний, Патриція спокій — не личить нам. Що вдіє раб принижений, нещасний, Як буде проповідь читать своїм панам? (Л. Укр., І, 1951, 113); Думка про те, що саме знедолений, принижений, простий народ і є справжнім творцем всіх цінностей на землі, яскраво підкреслюється у байці (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 29); Про принижене становище негрів нічого й говорити: американська буржуазія в цьому відношенні нічим не краща від буржуазії інших країн (Ленін, 27, 1972, 133); // у знач. ім. прини́жений, ного, ч. Той, хто перебуває під гнітом, у безправному становищі. Тарас Григорович для знедолених вимагав волі, для принижених і скривджених — права на людяність, для голодних — хліба (Літ. газ., 10.III 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 689.