ПРИНАТУ́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ПРИНАТУ́РИТИСЯ, рюся, ришся, док., діал. Призвичаюватися. До кожного принатурюватися треба (Горд., Чужу ниву.., 1939, 67); Світло крізь отвір угорі тьмяною смугою падало до льоху і ледве освітлювало середину. Але зір незабаром принатурився, і я помітив навколо стін кілька великих і малих барил (Досв., Вибр., 1959, 423); А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все було чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 688.

Принатурюватися, рююся, єшся, сов. в. принату́ритися, рюся, ришся, гл. Привыкать, привыкнуть, пріучиться. Віддала б його до людей у науку, от би воно й принатурилось. Лебед. у. А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все було чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити. Лебед. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 429.