ПРИНАЛЕ́ЖНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що нале́жний. [Воробйов:] Я прийшов, щоб одержати припалежний мені китайський флакон (Коч., II, 1956, 438); [Кай Летіцій:] Руфіне, мої думки нікому не відомі, а ділом я закону не ламаю та й іншому ламати не дозволю, поки того закону не скасує в дорозі правній приналежна влада і поки я зовусь префектом римським (Л. Укр., II, 1951, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 688.