ПРИМІТИВІЗА́ТОР, а, ч., розм. Той, хто спрощує, збіднює, примітивізує що-небудь. Формалісти і примітивізатори, — це, власне кажучи, явища лише зовнішньо протилежні, по суті ж — одного коріння, однієї основи (Рад. Укр., 18.II 1951, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 674.