ПРИМРУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМРУ́ЖИТИ, жу, жиш, док.. перех. Злегка прикривати повіками (око, очі). Тарас примружує око і дивиться збоку — справжній тобі кінь та й годі, ач, як копитами, землю риє! (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 49); Підхиляються двері, і на порозі з’являється мати. На площадці напівтемрява, і Фросина Данилівна примружує очі (Хижняк, Тамара, 1959, 271); Світла й блиску було стільки, що хлопець мимоволі примружив очі (Сміл., Зустрічі, 1936, 200); Ганджиха, хитрувато примруживши очі, витерла повні й красиві губи фартушком (Шиян, Гроза.., 1956, 585); Ганна Іванівна зневажливо примружила очі (Шовк., Інженери, 1948, 360); Він мрійно примружив очі, задивився кудись у безмежну далину (Збан., Єдина, 1959, 158).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 681.