ПРИМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примости́ти. Край берега, на двох заїжджених колесах, примощена кладка (Дисняк, Вибр., 1947, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 680.