ПРИМО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до примочи́ти. Ось уже війнуло з шляху характерним запахом примоченої гарячої пилюки (Гончар, Новели, 1954, 177); * Образно. Гірка та важка ти, хліборобська доле! Ранніми туманами вкрита, дрібними дощами полита, потом та кривавицею примочена! (Мирний, III, 1954, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 680.