ПРИМИРЕ́НСЬКИЙ, а, е, політ. Стос. до примиренця і примиренства. Керівництво II Інтернаціоналу проводило примиренську політику, прикриваючи її революційними фразами, намагалось підкорити інтереси пролетаріату інтересам буржуазії (Нова іст., 1957, 119); Лодиженкові записали зауваження за примиренське ставлення й сімейність при розгляді справи Мухтарова (Ле, Міжгір’я, 1953, 332); // Власт. примиренцеві. Примиренські хитання.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 670.