ПРИМЕ́РХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приме́рхнути, приме́рхти. Вона бачила перед собою знайому панораму рудника: високі копри на взгір’ї, примерхлі вогники на залізничній станції (Гур., Новели, 1951, 83); Дніпровий вітер наче воскресив Примерхлий спомин в серці Никанора (Перв., II, 1958, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 669.