ПРИМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приме́рзти. Оля вхопилася обома руками в примерзлу до землі цеглину (Юхвід, Оля, 1959, 150); Копито сніг примерзлий б’є. Луною дзенькіт оддає (Бажан, Роки, 1957, 234); Хворі, механічно пошкоджені і примерзлі бульби відкидають, бо у сховищі вони загнивають (Колг. Укр., 9, 1956, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 668.