ПРИМА́Т, у, ч., книжн. Перевага, переважне значення; першість щодо чогось. Аналізуючи становище в польському робітничому русі, В. І. Ленін розвинув тезу про примат класової боротьби, інтересам якої повинні підпорядковуватися національні вимоги (Ком. Укр., 12, 1968, 47); Які ж, коротко кажучи, найголовніші ознаки радянського перекладацького стилю? Вони, на мою — і не тільки мою — думку, такі: точність у віддаванні змісту і форми оригіналу, ствердження єдності форми та змісту і разом з тим примату змісту над формою (Рильський, IX, 1962, 20); Своєю поезією В. Мисик послідовно підкреслює примат духовного начала в людині (Літ. Укр., 25.VII 1967, 3); Поняття краси Реріх підносив до найвищого, найтоншого розуміння, проголошуючи її примат у всіх сферах людського життя й поступу (Вітч., 5, 1967, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 667.