ПРИМА́РА, и, ж.

1. Те, що приснилося, примарилося. Орися несамовито скрикнула.. Скрик мов зовсім розвіяв примари Орисині (Гр., II, 1963, 141); Так дитячі мрії грали, Між примарами гарячки (Л. Укр., І, 1951, 154); Так, Палінуре, він [сон] лине до тебе, зловісні примари Він насилає на зір твій… (Зеров, Вибр., 1966, 244); Це був не сон, не примара, у стиснутих пальцях правої руки він відчував згорнутий папірець, ще одну записку… (Скл., Святослав, 1959, 386); * У порівн. Тимко лежить на спині, розкривши очі.., а перед ним голубіє небо, небо і небо, і пливуть в нім видіння, недавно бачені, пережиті серцем, болючі, хвилюючі, як примари тривожних снів (Тют., Вир, 1964, 282); // Щось видумане, нереальне, несправжнє, плід фантазії. Він [велет, який заснув] трохи ворухнеться, по тілу корчі побіжать, уся земля здригнеться. Та не бояться вороги, гадають: «Ет, примара…» (Л. Укр., І, 1951, 460); І все, наче в казці дитячій, збулося — Дитинства примари і юності сни… (Перв., II, 1958, 407).

2. Те, що не відповідає справжньому уявленню про дійсність; щось химерне, незвичайне, спотворена дійсність. Та й усе життя отоді в Обухівці — не віриться, що це була дійсність, а не привиділось у важкому маячному сні. І то в ньому, в химерному світі примар — він, Давид, тіпався, як у лихоманці (Головко, II, 1957, 179); Але як він опинився тут? Ні, це неможливо. Це якась примара (Рибак, Зброя.., 1943, 191); // Те, що тільки здалося реальною дійсністю; ілюзія. Примара порятунку ніби пожартувала над нами, мов уві сні привидилась (Збан., Єдина, 1959, 182).

3. Тінь померлого в хворобливій уяві; нереальна, вигадана істота з страхітливою зовнішністю; привид. Люди бояться вночі кладовища, жаских казок і непевних примар (Л. Укр., І, 1951, 249); — Чого, Парасю, не заснеш? — Якась примара, ненько, бродить; Що покладешся, що здрімнеш, — Вона підступе, не відходить, Одно шепоче: відчини! (Граб., І, 1959, 445); * Образно. Ми множили в наступі силу удару, І нас вороги зупинить не могли. Примари замучених з Бабйого [Бабиного] яру Вставали й дорогами нашими йшли (Перв., II, 1958, 414); * У порівн. Світанкова імла огортає чотири постаті, що віддаляються від хати по білому піску, і п’яту, яка заклякла біля ліщинових ворітець чорною примарою (Тют., Вир, 1964, 191); // Про людину, яка своєю зовнішністю, одягом нагадує страхітливу істоту. З сіней старої хати виткнулась якась примара, в полинялій плахті, з розпатланою косою (Вас., II, 1959, 332); Опасистий грек висовувався з ятки і закликав білі примари в фередже, кидаючи на прилавок строкаті постави шовку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 218); // Невиразні обриси чого-небудь, тіні, що нагадують страхітливу істоту. Темно. Ліс. Якісь примари… Ні тропи, ані шляху… (Стар., Поет. тв., 1958, 95); Вартовий, Мармурові колони. І огні над примарами веж (Сос., І, 1957, 87); Пара ходить по воді. З неї формуються дивні примари (Ю. Янов., І, 1958, 175).

4. Неминуча загроза чого-небудь. Думав, що голод, нещастя та щоденна примара смерті вбили в них [в’язнях фашистської тюрми] живу, невгамовну душу, а вона жива (Збан., Єдина, 1959, 182); Примара оточення, загроза бути відрізаними все густіше нависала над цим краєм (Гончар, Людина.., 1960, 161); * У порівн. Нам відомі брудні імена, за якими стоять батареї, з ким бреде, як примара, війна по Малайї, В’єтнаму, Кореї (Уп., Вітчизна.., 1951, 84); // Те, що тяжить над ким-, чим-небудь. Примара страшного сирітства все життя тривожила душу поета [Т. Шевченка] (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 12); Гриць протирає очі, заплющує їх. А страшна пелена з очей не спадає. Жахлива примара сліпоти не зникає годину (Мас., Під небом.., 1961, 91); * Образно. [Микита:] О, якби міг позбутись я примар, Які за мною йдуть слідом з докором! (Коч., П’єси, 1951, 73); * У порівн. Страшними примарами постали перед очима зобов’язання за предмети, які він ніколи не бачив, якісь векселі, яких він ніколи не підписував (Вільде, Сестри.., 1958, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 665.