ПРИЛІ́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до приліпи́ти. Ніби в чарівливому напівзабутті, говорить він.. про якогось юнака, що хотів долетіти до сонця, та не долетів — сонце розтопило йому воском приліплені крила (Гончар, II, 1959, 71).

2. у знач. прикм. Який щільно пристав до чого-небудь. Зерно піску, приліплене до кореня, блисне часом перед очима ( Коцюб., І, 1955, 206); // Який притулився до чого-небудь.

Доктор вирішив, що на майбутнє може бути вигідним помітити зараз приліплену до брами постать (Вільде, Сестри.., 1958, 50).

3. у знач. прикм., перен., розм. Розташований де-небудь, біля чого-небудь. Вони [в’язні] сиділи в якійсь підсобці, приліпленій до тюремної стіни (Збан., Єдина. 1959 253)

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 659.