ПРИЛОВИ́ТИ, овлю́, о́виш; мн. прило́влять; док., перех., діал. Застати зненацька на недозволеному вчинку. — Не вірте, паничу! — сказав на це Неважук. — Ви, певне, його [злодія] на чімось приловили, та він вибріхувався перед вами (Март., Тв., 1954, 283); — Старого Кавуна приловили на крадіжці. Вкрав ненажерливий куркуль довбню в колгоспі (Козл., Сонце.., 1957, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 660.