ПРИЛИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прив’язати налигачем. * Образно. Я тільки те пишу, що чув… Іще коли маленьким був; Свого ж не прилигав нітрохи (Укр. поети-романтики.., 1968, 509).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 657.

Прилигати, га́ю, єш, гл. Привязать налигачем (воловъ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 423.