ПРИЛАДОБУДІВНИ́К, а, ч. Фахівець з приладобудування. Новий радянський телескоп — гордість наших приладобудівників (Літ. газ., 10. 1 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 655.