ПРИЛА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЛА́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм.
1. Те саме, що прилашто́вувати 1-3. Кезгайло мовчки приладжує її свічку в ліхтарі (Коч., П’єси, 1951, 232); Тоня Турбай сіла в човна і стала приладжувати весла (Собко, Матв. затока, 1962, 20); Коло брами тільки мінарет тоненький. Там курінь приладив вівчар молоденький (Л. Укр., І, 1951, 20).
2. Те саме, що пристосо́вувати. Пішла лисиця, похнюпивши голову, повела і зайців за собою. Дорогою вона всі хитрощі перебрала, все приладжувала, яка з них дужче підійде до діла (Укр.. казки, легенди.., 1957, 43); Сердились [старовіри] на Петра Великого за те, що він згодився змінити церковне письмо на гражданку, викинути лишні букви.. і приладити письмо до великоруської вимови (Драг., І, 1970, 329).
3. Те саме, що готува́ти. — Я вмру, хіба ж то яке диво?.. Рушайте і приладжуйте все, що треба для похорону! (Фр., IV, 1950, 384); — Я не оженюся ніколи!.. Бо я.. себе до іншого життя приладив! (Коб., II, 1956, 365).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 654.