Про УКРЛІТ.ORG

прикріплювати

ПРИКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРИКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРИКРІПИ́ТИ, кріплю́, крі́пиш; мн. прикрі́плять; док., перех.

1. Міцно приєднувати що-небудь до чогось. Люди в одностроях почали перев’язувати ременями його груди, прикріплювати його руки й ноги (Ірчан, II, 1958, 104); Татко з Оріховським метикували над тим, чи безпечно прикріплювати торбину до чемодана (Вільде, Повнол. діти, 1960, 371); Фред скинув майку. Вона мала служити за білий прапор. Прикріпив її до лозини і заходився енергійно вимахувати до кожного катера, який бурунив хвилі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 74).

2. Накладати на когось якісь обов’язки, відповідальність щодо кого-, чого-небудь. — Я хочу прикріпити кожну працівницю до певного цеху, щоб вона стежила за якістю його роботи й відповідала… так, відповідала за неї (Шовк., Інженери, 1956, 70); Її стали вчити працювати на свердлувальному верстаті і вчителем прикріпили свердлувальника Стьопу Шемшуру, високого й похмурого юнака (Донч., VI, 1957, 159); — До нього треба прикріпити такого товариша, щоб був для нього авторитетом (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 20); // Ставити кого-небудь під чийсь нагляд. — Чи не прикріпити до тебе й інших, щоб не бешкетували, у витверезник не потрапляли (Речм., Твій побратим, 1962, 10); // Призначати кого-небудь тимчасово виконувати обов’язки у певному господарстві, установі і т. ін., іноді під шефством певної особи. Вийшло так, що під час розподілу практикантів по цехах Лань висловила просьбу, щоб її прикріпили до Лесі Кумач (Хижняк, Невгамовна, 1961, 105); — Піонерів з старших класів ми прикріпили до тракторної бригади, одну ланку — до ставка, щоб знайомились з розведенням риби, дві ланки — до птахоферми (Багмут, Опов., 1959, 106); // Виділяти що-небудь комусь для тимчасового користування. Прикріпити автомашину до бригади.

3. Брати на облік де-небудь. Їх [комсомольців] прикріпили до сільського осередку (Мик., II, 1957, 532).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 650.

вгору