Про УКРЛІТ.ORG

прикрощі

ПРИ́КРОЩІ, ів, мн.

1. Неприємні події, лихі пригоди, невдачі, злигодні. Прикрощі підривали здоров’я, але не згасили Довженкової віри, життестверджуючого оптимізму, яким пройняті всі його твори (Рад. літ-во, 10, 1969, 72); [Норма:] Де ж було, однак, це твоє серце, коли ти нищечком доніс своєму шефові про те, що папери Макарова можна знайти в моїй сумці? [Бентлі:] Адже таким чином я лише врятував тебе від великих прикрощів (Галан, І, 1960, 445).

2. Почуття незадоволення, досада. Ластовиння їй завдає прикрощів (Дім., І будуть люди, 1964, 23); Після закінчення школи майже всім класом пішли працювати в рідну артіль. Невдовзі відчули і прикрощі невдач, і радість перемог (Хлібороб Укр., 4, 1969, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 651.

вгору