ПРИКРАША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПРИКРА́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИКРА́СИ́ТИСЯ, а́шу́ся, а́сишся, док.

1. Одягати на себе що-небудь небуденне, чіпляти оздоби, підмальовуватися. — Чи ти, Ганно, женихів тут [на ярмарку] ждеш, що так прикрашаєшся? — запитував Цимбал (Гончар, Таврія, 1952, 60); // Покриватися листям, квітами (про рослини). Буйно розвивається трава, багатим листям прикрашуються дерева (Фіз. геогр., 5, 1956, 137).

2. Ставати кращим від появи чого-небудь гарного, цінного, значного (про зовнішній вигляд чогось). Росте наш новий Київ, прикрашається його головна вулиця — Хрещатик (Кучер, Дорога.., 1958, 45); — Вчіть дітей садівництва по всіх школах країни, так само, як вчите їх рідної мови й арифметики. Зціліть людей від деревобоязні, деревоненависництва й байдужості. Прикраситься світ (Довж., І, 1958, 491); — Стародавній Київ, — говорить він, — прикрасився ще однією чудовою спорудою (Рад. Укр., 7.XI 1960, 4); Зали музею мистецтв Грузії прикрасилися фрагментами чудового мозаїчного килима, який понад 15 століть пролежав під землею (Веч. Київ, 16.XI 1967, 4); // Здобувати те, що може красуватися на кому-, чому-небудь. За звершення подвигів, які не потьмаряться у віках, прапор молодіжної Спілки [ВЛКСМ] прикрасився двома орденами (Вітч., 6, 1969, 197); Партизанськими медалями прикрасились груди офіцерів (Шиян, Партиз. край, 1946, 195; // ірон. Одержувати синці, сліди від ударів. Між пастухами десь на нейтральній зоні серед поля відбувалися справжні баталії, які закінчувалися значними поразками для обох сторін: і зубів недолічувались, і синцями прикрашалися, і ребра трощили (Збан., Сеспель, 1961, 425).

3. тільки недок. Пас. до прикраша́ти, прикра́шувати 1, 3, 4. В артілі налагодилось масове виробництво чорнильних приборів, прес-пап’є, ручок, лінійок та інших предметів, які скромно прикрашались різьбою (Матеріали з етногр.., 1956, 5); Часом скриня оковувалася залізом, часто прикрашалася плоскою різьбою (Нар. тв. та етн., 2. 1957, 77); Дерев’яні будинки прикрашувались різьбленим орнаментом та пофарбуванням (Дерев, зодч. Укр., 1949, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 646.