ПРИКОРІ́ННЯ, я, с. Збірн. до при́корень 2. Переставляючи босі ноги по.. щіточці трав’яного прикоріння, Тимко відчував холодну і липку в’язь [в’язку масу] лугової землі (Тют., Вир, 1964, 251).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 644.