Про УКРЛІТ.ORG

прикмічати

ПРИКМІЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помічати. Він давно почав прикмічати, що син не поважає ні його, ні матері, ..цурається їх при людях (Н.-Лев., І, 1956, 189); Зовсім Хівря не хотіла їх [наймитів] призводити, так якось просто все розкаже й сама не прикмітить як (Григ., Вибр., 1959, 101); // Помітивши, запам’ятовувати; примічати. — Прикмічай же, моя мати, який сон присниться (Чуб., V, 1874, 720).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 641.

вгору