ПРИКЛОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИКЛОНИ́ТИСЯ, лоню́ся, ло́нишся, док., розм. Те саме, що прихиля́тися 1. Христя сіла на порозі, приклонилась головою до одвірка (Мирний, III, 1954, 150); Розкажу дружині вірній, Приклонившись до рамена, Казку мовою простою… (Рильський, II, 1960, 50); // Те саме, що уклоня́тися 1. Ой добре, добре чуже дитя бить! Не пручається і не лається, — До білих ніжок приклоняється! (Нар. лірика, 1956, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 639.

Приклонятися, ня́юся, єшся, сов. в. приклони́тися, ню́ся, нишся, гл. Наклоняться, наклониться; поклониться. До білих ніжок приклоняється, дрібними сльозами умивається. Чуб. V. 700.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 420.