ПРИКАЖЧИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., іст. Служити прикажчиком (у 1, 2 знач.). Пан глянув на Максима Базилевського, тоді він прикажчикував, та й каже: — Збудувать на цім місці хату на дві половини з кімнатами та й другу поруч поставить (Стор., І, 1957, 185); [Кирпа:] Музиченко лавку завів.. [Меланія Григорівна:] Може, і наш Трохим там прикажчикуватиме? (Кроп., IV, 1959, 208).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 631.